ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ ІГОР У ПСИХОЛОГІЧНОМУ КОНСУЛЬТУВАННІ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ОСОБИСТІСНИХ РІШЕНЬ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/3041-2005/2026-1.14

Ключові слова:

теорія раціонального вибору, концепція обмеженої раціональності, мотивація, очікування, довіра, прийняття рішень

Анотація

У статті досліджено теоретико-методологічні засади інтеграції теорії ігор у психологічне консультування як інструменту підтримки процесу прийняття особистісних рішень. Витоки використання ігрового моделювання в психології пов’язують із трьома взаємопов’язаними етапами: формуванням класичної теорії раціонального вибору (Й. фон Нейман, О. Моргенштерн), розвитком концепцій обмеженої раціональності та когнітивних упереджень (Г. Саймон, Д. Канеман, А. Тверскі), а також переходом до психологічного осмислення стратегічної взаємодії в міжособистісному контексті. Висвітлено концепцію «психологічної гри» в транзакційному аналізі Е. Берна як передумову застосування ігрових моделей у консультувальній практиці. Показано, що мотивація, очікування та довіра є основними внутрішніми змінними «гри» в процесі прийняття клієнтом рішень. Проаналізовано основні напрями використання теорії ігор у сучасній психології – від експериментальної (ігри довіри, ультиматуму, соціальні дилеми) до когнітивної та клінічної, де ігрові сценарії допомагають моделювати ситуації вибору, конфлікту чи співпраці. Окрему увагу приділено сучасним дослідницьким підходам, зокрема застосуванню нейропсихологічних методів для вивчення мозкових механізмів стратегічного мислення, розвитку поведінкової теорії ігор, а також поширенню комп’ютерних симуляцій у підготовці консультантів і психологічній практиці. Визначено основні наукові прогалини: відсутність адаптованих моделей для індивідуального прийняття рішень, недостатню інтеграцію математичного формалізму і феноменологічних методів, а також обмеженість емпіричних досліджень ефективності ігрових стратегій у реальних консультувальних умовах. Наголошено на потребі розроблення гібридних моделей, які поєднують точність теорії ігор із глибиною психологічного аналізу.

Посилання

Мосол Н.О. Міжособистісна довіра як предмет психологічного аналізу. Габітус. 2024. Вип. 59. C. 101–107. DOI: https://doi.org/10.32782/2663-5208. 2024.59.16.

Schwarz G., Christensen T., Zhu X. Bounded Rationality, Satisficing, Artificial Intelligence, and Public Administration. Public Administration Review. 2022. Vol. 82. № 5. P. 902–904. URL: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/puar.13540 (дата звернення: 04.11.2025).

Giarlotta A., Petralia A. Simon’s bounded rationality. Decisions in Economics and Financе. 2024. Vol. 47. Р. 327–346. DOI: https://doi.org/10.1007/s10203-024-00436-2.

Sood G., Gelman A., Robert C. Noise: A Flaw in Human Judgment. CHANCE. 2024. Vol. 37. № 3. Р. 70–72. DOI: https://doi.org/10.1080/09332480.2024.2416879.

Müller J., Schwieren C. Big Five personality factors in the Trust Game. Journal of Business Economics. 2020. Vol. 90. P. 37–55. DOI: https://doi.org/10.1007/s11573-019-00928-3.

López R., Calvo J.L., de la Torre I. Behavioural and psychological game theory: a systematic review. Retos Revista de Ciencias de la Administración y Economía. 2022. Vol. 12. № 24. Р. 296–315. DOI: https://doi.org/10.17163/ret.n24.2022.07.

Tang Y., Gong Z. Trust game, survey trust, are they correlated? Evidence from China. Current Psychology. 2024. Vol. 43. Р. 2253–2263. DOI: https://doi.org/10.1007/s12144-023-04448-w.

Хайрулін О.М. Ігрове моделювання життєдіяльності людини як предмет психологічного дослідження. Габітус. 2024. Вип. 57. С. 73–79. DOI: https://doi.org/10.32782/2663-5208.2024.57.11.

Stanford Encyclopedia of Philosophy. Game Theory. URL: https://plato.stanford.edu/entries/game-theory/ (дата звернення: 04.11.2025).

Capraro V., Di Paolo R., Perc M., Pizziol V. Language-based game theory in the age of artificial intelligence. 2024. arXiv preprint. arXiv:2403.08944. URL: https://arxiv.org/abs/2403.08944 (дата звернення: 04.11.2025).

Wright A.G.C., Pincus A.L., Hopwood C.J. Contemporary integrative interpersonal theory: Integrating structure, dynamics, temporal scale, and levels of analysis. Journal of Psychopathology and Clinical Science. 2023. Vol. 132. № 3. Р. 263–276. DOI: https://doi.org/10.1037/abn0000741.

Mapping the Neural Basis of Neuroeconomics with Functional Magnetic Resonance Imaging: A Narrative Literature Review / Mallio C.A. et al. Brain Sciences. 2024. Vol. 14. № 5. DOI: https://doi.org/10.3390/brainsci14050511.

Healy P.J., Park H. Model selection accuracy in behavioral game theory: A simulation. European Economic Review. 2023. Vol. 152. DOI: https://doi.org/10.1016/j.euroecorev.2022.104362.

De Fano A., Fiedler P., Zappasodi F., Bertollo M., Comani S. A systematic scoping review of EEG-hyperscanning research. Social Cognitive and Affective Neuroscience. 2025. Vol. 20. № 1. Artilce nsaf050. URL: https://academic.oup.com/scan/article-pdf/20/1/nsaf050/63127898/nsaf050.pdf (дата звернення: 04.11.2025).

Gao J., Geng Y., Jiang X., Li J., Yan Y. Social dilemma for 30 years: Progress, framework, and future based on CiteSpace analysis. Medicine. 2024. Vol. 103. № 52. Artilce e41138. DOI: https://doi.org/10.1097/MD.0000000000041138.

Facchino A.P., Marchetti D., Colasanti M., Fontanesi L., Verrocchio M.С. The use of serious games for psychological education and training: a systematic review. Frontiers in Education. Vol. 10. DOI: https://doi.org/10.3389/feduc.2025.1511729.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-03-12

Номер

Розділ

Статті