ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПОНЯТТЯ «РОЗЛАД АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА» У ПСИХОЛОГІЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/3041-2005/2026-1.36Ключові слова:
розлад аутистичного спектра, історія аутизму, Каннер, Аспергер, нейрорізноманіття, DSM-5, спектральне розуміння, інклюзія, нейробіологія, розвитокАнотація
Поняття аутизму пройшло кардинальну трансформацію від вузько визначеного діагнозу до розуміння спектра нейророзвитку. Термін «аутизм» уведений швейцарським психіатром П Е. Блейлером у 1911 році як симптом дитячої шизофренії. Поворотним моментом стали 1943–1944 роки, коли американський психіатр Лео Каннер і австрійський педіатр Ганс Аспергер незалежно описали два синдроми з різними рівнями функціонування. Період 1949–1960-х років позначений помилковою теорією «холодної матері», яка приписувала аутизм емоційній холодності батьків. Ця психоаналітична парадигма домінувала аж до 1960-х років, коли генетичні дослідження почали розкривати біологічні основи розладу. Революційний внесок британського психіатра Лорни Вінг у 1970–1980-х роках кардинально змінив розуміння аутизму. На основі її дослідження “Camberwell Study” була запропонована концепція аутистичного спектра замість дискретних категорій. Л. Вінг розробила тріаду порушень: соціальна взаємодія, соціальна комунікація та соціальна уява, яка стала визначенням аутизму. Вона також популяризувала синдром Аспергера в західній науці. Сучасне розуміння характеризується переходом від категоріальних до трансдіагностичних моделей, визнанням генетичної гетерогенності й розробленням стандартизованих критеріїв (DSM-5, МКХ-10). Поширеність зросла із прогнозованих 1 із 2 500 дітей (1960-ті роки) до 1 із 88–100 дітей (2010–2020-ті роки), що свідчить про покращення діагностики й розширення розуміння спектра. Історія розладу аутистичного спектра демонструє еволюцію наукового знання, методологічних підходів, суспільної свідомості й гуманізму в розумінні особливостей нейророзвитку.
Посилання
Asperger H. Die “Autistischen Psychopathen” im Kindesalter. Archiv für Psychiatrie und Nervenkrankheiten. 1944. Vol. 117. P. 73–136.
Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-III) / American Psychiatric Association. Washington, D. C. : APA, 1980. 494 p.
Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-III-R) / American Psychiatric Association. Washington, D. C. : APA, 1987. 567 p.
Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-IV) / American Psychiatric Association. Washington, D. C. : APA, 1994. 886 p.
Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-5) / American Psychiatric Association. Arlington, VA : American Psychiatric Publishing, 2013. 947 p.
Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-5-TR) / American Psychiatric Association. Arlington, VA : American Psychiatric Publishing, 2022. 1088 p.
Baron-Cohen S., Leslie A.M., Frith U. Theory of mind in normal development and autism. Cognition. 1985. Vol. 21. № 1. P. 37–46.
Baron-Cohen S. The extreme male brain theory of autism. Trends in Cognitive Sciences. 2006. Vol. 10. № 6. P. 258–264.
Baron-Cohen S., Wheelwright S., Skinner R. The systemizing quotient: an investigation of adults with Asperger syndrome or high-functioning men with autism, and normal sex differences. Journal of Autism and Developmental Disorders. 2002. Vol. 31. № 1. P. 5–17.
Bleuler E. Dementia praecox or the group of schizophrenias. New York : International Universities Press, 1950. 546 p.
Courchesne E., Campbell G., Solso B. Brain weight in autism: normal in the majority of cases, increase in in a subset of cases. Neuroscience Letters. 2011. Vol. 490. № 2. P. 94–98.
Eisenberg L. The autistic child in adolescence. American Journal of Psychiatry. 1956. Vol. 112. № 8. P. 607–612.
Frith U. Autism: explaining the enigma. Oxford : Blackwell Scientific Publications, 1989. 186 p.
Frith U. Weak central coherence and autism: is there a connection between perception and theory of mind? Learning and Individual Differences. 1989. Vol. 1. № 2. P. 163–185.
Kanner L. Autistic disturbances of affective contact. Nervous Child. 1943. Vol. 2. P. 217–250.
Kanner L., Eisenberg L. Problems of nosology and psychodynamics in early childhood autism. American Journal of Orthopsychiatry. 1956. Vol. 26. № 2. P. 296–306.
Kapp S.K. Autistic community and the neurodiversity movement: stories from the frontline. Singapore : Springer, 2019. 295 p.
Lord C., Wetherby A.M. Autism spectrum disorder. Topics in Language Disorders. 2016. Vol. 36. № 4. P. 297–300.
McDougle C.J., Erickson S.B., Stigler E.H. Serotonin in autism and autism-spectrum disorders. Current Psychiatry Reports. 2005. Vol. 7. № 2. P. 115–123.
Rimland B. Infantile Autism: the syndrome and its implications for a neural theory of behavior. New York : Appleton-Century-Crofts, 1964. 282 p.
Sullivan P.F., Yang B., Stefansson H. Genetic epidemiology of autism. Molecular Psychiatry. 2000. Vol. 5. № 1. P. 37–48.
Volkmar F.R., Klin A., Cohen D.J. Autism and Pervasive Developmental Disorders. New York : Wiley, 1997. 576 p.
Wing L. Asperger’s syndrome: a clinical account. Psychological Medicine. 1981. Vol. 11. № 1. P. 115–129.
International Classification of Diseases: 11-th Revision (ICD-11) / World Health Organization. Geneva : WHO Publishing, 2019. 2400 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
