ДОСЛІДЖЕННЯ КОМОРБІДНОСТІ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СИНДРОМУ ТА МІННО-ВИБУХОВОЇ ТРАВМИ СЕРЕД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (ЗА ДОСВІДОМ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ)

Анотація

У статті подано результати дослідження коморбідності посттравматичного стресового розладу (далі – ПТСР) і мінно-вибухової травми (далі – МВТ) серед військовослужбовців, які брали участь у бойових діях під час російсько-української війни. Показано, що поєднання психічних і неврологічних наслідків бойових дій значно підвищує ризик розвитку ПТСР та ускладнює його перебіг. Мета роботи – з’ясувати зв’язок між тяжкістю та типом мінно-вибухових ушкоджень і вираженням симптомів ПТСР, а також оцінити ефективність основних терапевтичних підходів. У дослідженні взяли участь 100 військовослужбовців із контузіями, осколковими та комбінованими пораненнями. Для діагностики використано PCL-5 та CAPS‑5. Виявлено прямий кореляційний зв’язок між тяжкістю травми і рівнем симптоматики (r = 0,77 для PCL‑5; r = 0,69 для CAPS-5; p < 0,001). Найвищі показники ПТСР спостерігалися при комбінованих ураженнях. Найефективнішими методами терапії стали когнітивно-поведінкова терапія та EMDR, що забезпечили зниження симптомів на 40–45 % і ремісію в понад 70 % пацієнтів. Фармакотерапія мала допоміжний характер і демонструвала помірний ефект. Отримані результати підтверджують необхідність комплексного лікувально-реабілітаційного підходу, що містить психотерапію, медикаментозне лікування, нейрореабілітацію та довгостроковий супровід військових.