ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті здійснено теоретичний та емпіричний аналіз феномену психологічного благополуччя студентської молоді в умовах воєнного стану з урахуванням гендерного аспекту. Акцентовано, що в умовах воєнних дій психологічне благополуччя набуває статусу не лише показника психічного здоров’я, а й важливого ресурсу адаптації, стресостійкості та збереження цілісності особистості. Емпіричне дослідження, проведене на базі двох закладів вищої освіти (n = 136; 66 юнаків і 70 дівчат), здійснювалося за методикою К. Ріфф в адаптації Т. Шевеленкової та П. Фесенка з використанням методів математичної статистики (критерій Фішера). Результати виявили, що для обох гендерних груп типовим є середній рівень психологічного благополуччя, що свідчить про наявність певного адаптаційного потенціалу, попри вплив стресогенних чинників війни. Гендерний аналіз компонентів показав, що дівчата характеризуються більшою вираженістю показників «Позитивні відносини» та схильністю до міжособистісної підтримки, тоді як юнаки демонструють вищі показники «Автономії», що відображає тенденцію до самостійності та незалежності. Найбільш вразливим компонентом для обох груп виявилося «Управління середовищем», що може бути наслідком зниження відчуття контролю над життєвими обставинами через вплив воєнного стану. За результатами статистичного аналізу виявлено значущі гендерні відмінності за компонентами «Позитивні відносини» (φемп. = 3.473, р ≤ 0,01) та «Самоприйняття» (φемп. = 2.081, р ≤ 0,05), а також тенденційні розбіжності за показником «Автономія» (φемп. = 1.868, р ≤ 0,05). Це свідчить про більш емоційно-комунікативну орієнтованість дівчат і підвищену рефлексивність щодо власного Я, на відміну від юнаків, для яких характерна вища самостійність і впевненість у собі. Отримані результати підтверджують необхідність розроблення гендерно чутливих програм психологічної підтримки студентської молоді в умовах соціальної нестабільності та воєнних викликів, спрямованих на зміцнення адаптаційних ресурсів, розвиток саморегуляції, самоприйняття й внутрішньої стійкості особистості.