ВПЛИВ ТРАВМАТИЧНОГО ДОСВІДУ НА СЕНСОЖИТТЄВІ ОРІЄНТАЦІЇ МОЛОДІ

Анотація

У статті досліджується взаємозв’язок між травматичним досвідом і сенсожиттєвими орієнтаціями (далі – СЖО) молоді, особливо в умовах воєнних подій. Наголошується, що переживання травми впливає на цінності, мотивацію та здатність осмислювати власне життя. Предметом аналізу є кореляції між посттравматичним стресовим розладом (далі – ПТСР), посттравматичним зростанням (далі – ПТЗ) і показниками сенсу життя як ключовими індикаторами психологічного благополуччя. Дані 52 респондентів віком 20–35 років, отримані за методиками LEC-5, PCL-5, PTGI, MLQ та «СЖО», засвідчили, що 40,20% молоді мали високий рівень травматичних переживань, а понад половина – виражені симптоми ПТСР. Близько половини учасників продемонстрували низькі показники ПТЗ (51,17%) та осмисленості життя (44,62%), що вказує на емоційне виснаження, тривожність і втрату життєвих орієнтирів. Кореляційний аналіз показав значущі негативні зв’язки між «описом травматичних подій» і «пошуком сенсу життя» (r = -0,639; p ⩽ 0,05), а також між «симптомами надмірної реактивності» та «цілями в житті» (r = -0,711; p ⩽ 0,05). Водночас показники ПТЗ мають виражені позитивні кореляції з компонентами СЖО: між «поцінуванням життя» та «процесом життя» (r = 0,845; p ⩽ 0,05), а також між «духовними й екзистенційними змінами» та «результативністю життя» (r = 0,702; p ⩽ 0,05). Це засвідчує подвійний вплив травми: вона може знижувати осмисленість життя, але за наявності підтримки сприяє ПТЗ. Тому необхідні програми реабілітації молоді, спрямовані на подолання наслідків травми та відновлення сенсу життя.