ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТА ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИКИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВОЛОНТЕРІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретико-емпіричний аналіз психологічних детермінант та динамічних особливостей формування синдрому емоційного вигорання у волонтерів в умовах воєнного стану. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією волонтерського руху в стратегічний інструмент національної стійкості, що потребує збереження ментального здоров’я активістів як ключового кадрового потенціалу гуманітарного сектору. Теоретико-методологічну основу роботи становлять класична трикомпонентна модель К. Маслач, що охоплює емоційне виснаження, деперсоналізацію та редукцію особистих досягнень, а також концепція В. Бойка, згідно з якою вигорання розглядається як специфічний механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій. Статистична обробка даних із застосуванням U-критерію Манна-Уітні підтвердила високу значущість відмінностей (p ≤ 0,01) у вираженості симптомів залежно від тривалості волонтерської роботи. Окремо проаналізовано феномен тривожності, де встановлено, що попри загальну особистісну стабільність вибірки, високий рівень ситуативної тривоги корелює з передчасним наступанням розумової втоми в середині робочого дня (p < 0,001). Виявлено пряму залежність між рівнем організаційного стресу та стажем, де дефіцит супервізійної підтримки та розмитість зон відповідальності виступають прямими каталізаторами деперсоналізації. Підсумком роботи стала розробка та наукове обґрунтування «Оптимізованого алгоритму психологічного супроводу волонтерів», що базується на принципах превентивності та системності. Впровадження такої цілісної системи дозволяє не лише нівелювати прояви вигорання, а й сприяти посттравматичному зростанню особистості, забезпечуючи життєстійкість всієї системи гуманітарної допомоги в Україні