ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРЯННЯ ЯК СИСТЕМНА ОЗНАКА ОСОБИСТІСНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ

Анотація

У статті здійснено теоретичне осмислення феномену емоційного вигоряння як системної ознаки особистісної деформації в умовах екстремальних ситуацій. Актуальність теми зумовлена зростанням кількості ситуацій, пов’язаних із війною, соціальною нестабільністю, вимушеною міграцією, катастрофами та тривалим перебуванням людини в умовах загрози життю і безпеці. Обґрунтовано, що емоційне вигоряння за таких умов слід розглядати не лише як наслідок перевантаження чи хронічного стресу, а як складний психічний феномен, що відображає виснаження адаптаційних ресурсів, порушення механізмів саморегуляції та системні зміни у структурі особистості. Розкрито сутність емоційного вигоряння в умовах екстремальності та його зв’язок із психологічною дезадаптацією, втратою особистісної цілісності, трансформацією ціннісно-смислової сфери та деформацією ідентичності. Визначено його прояви на емоційному, когнітивному, поведінковому та ціннісно-смисловому рівнях. Окреслено основні психологічні механізми формування емоційного вигоряння: хронічний стрес, фрустрацію базових потреб у безпеці та підтримці, порушення саморегуляції, виснаження психофізіологічних ресурсів і зниження резильєнтності. Запропоновано авторську циклічно-системну модель розвитку емоційного вигоряння, що відображає його перехід від стресового виснаження до системних змін особистості, особистісної деформації та психологічної дезадаптації. Наголошено на необхідності міждисциплінарного вивчення цього феномену та розроблення ефективних стратегій психологічної підтримки особистості в екстремальних умовах