СПЕЦИФІКА АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК В УМОВАХ ЕКСПАТРІАЦІЇ В КРАЇНАХ БЛИЗЬКОГО СХОДУ

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню психологічних механізмів та стратегій адаптації українських жінок в умовах експатріації. Актуальність роботи зумовлена сучасними процесами глобалізації та зростанням кількості жінок, які змінюють країну проживання задля професійної самореалізації або особистих цілей, стикаючись при цьому з ризиками адаптаційного шоку, мовним бар’єром та соціокультурною ізоляцією. Особливу увагу приділено специфіці жіночої ідентичності, що потребує одночасної реалізації множинних соціальних ролей у новому середовищі. Емпіричне дослідження охопило вибірку з 25 респонденток віком 26–65 років, які протягом щонайменше шести місяців проживають у країнах Близького Сходу (Туреччина, Йорданія, Саудівська Аравія, ОАЕ). У роботі застосовано комплекс валідизованих психометричних інструментів: методику К. Роджерса та Р. Даймонда, шкалу тривожності Тейлор, шкалу депресії А. Бека, п’ятифакторну модель особистості (OCEAN) та модель BASIC PH-36 на виявлення копінгових стратегій подолання стресу. Наукова новизна дослідження полягає у вперше розробленій та обґрунтованій двокомпонентній моделі адаптивності, що диференціює «прямий» (ресурсний) та «компенсаторний» типи адаптації. На основі аналізу показників нейротизму, тривожності та інтегральної адаптивності виявлено три психологічні профілі респонденток: ресурсно-адаптивний, помірно-адаптивний та компенсаторно-адаптивний. Отримані результати свідчать, що «пряма адаптивність» притаманна ресурсно-адаптивній групі та характеризується низьким рівнем тривоги, високою емоційною стійкістю та збалансованим використанням внутрішніх ресурсів. Натомість «компенсаторна адаптивність» (властива другій та третій групам) базується на інтенсивному залученні захисних механізмів для подолання високого рівня нейротизму. Виявлено тенденцію до того, що такий тип адаптації є енерговитратним і нестійким, що створює прогностичні ризики дезадаптації та виснаження особистісного потенціалу. Результати підкреслюють необхідність впровадження спеціалізованих програм психологічного супроводу для жінок-експатріаток з метою зміцнення їхньої емоційної стійкості та полегшення соціальної інтеграції