КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ

Анотація

Статтю присвячено аналізу психологічних та клінічних детермінант конфліктної поведінки особистості в умовах хронічного стресу та соціальної нестабільності, зумовлених воєнними подіями в Україні. На основі даних соціологічних досліджень Gradus Research та сучасних міждисциплінарних наукових джерел розкрито роль емоційного виснаження, підвищеної тривожності, фрустрації, роздратування й гніву як ключових афективних станів, що істотно підвищують імовірність ескалації міжособистісних і групових конфліктів. Показано, що тривале перебування в умовах загрози, невизначеності та втрати контролю активізує захисні механізми психіки, знижує толерантність до фрустрації та посилює поляризацію соціального сприйняття. Обґрунтовано розмежування понять агресивності як відносно стабільної особистісної риси та агресії як ситуативно зумовленої поведінкової реакції, що формується під впливом стресогенних чинників і когнітивно- емоційних викривлень. Висвітлено, що гострий стресовий розлад, посттравматичний та комплексний посттравматичний стресові розлади виступають потужними модифікаторами конфліктної динаміки, сприяючи порушенню емоційної регуляції, звуженню когнітивного поля, формуванню дихотомічного мислення та стійких «образів ворога», які блокують емпатійне розуміння опонента. У межах конфліктологічної експертизи проаналізовано значення клінічних маркерів психічного здоров’я для прогнозування деструктивних сценаріїв взаємодії, визначення ризиків повторної ескалації та вибору адекватних інтервенцій. Підкреслено необхідність поєднання комунікативних, медіаційних і психотерапевтичних підходів, спрямованих на відновлення здатності до рефлексії, саморегуляції та менталізації. Особливу увагу приділено потенціалу методу ненасильницького спілкування як інструменту переходу від стратегій домінування («влада над іншим») до колаборативної моделі взаємодії («влада разом»), орієнтованої на усвідомлення власних і чужих потреб, зниження афективної напруги та відновлення емпатійного резонансу. Доведено, що інтеграція клінічних знань у систему конфліктологічної експертизи створює науково обґрунтоване підґрунтя для формування довготривалої конфліктостійкості спільнот і розроблення адаптованих стратегій деескалації в умовах воєнних і масштабних соціальних трансформацій