ДЕТЕРМІНАНТИ, ПРОЯВИ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПСИХОЕМОЦІЙНОГО ВИСНАЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

У статті досліджено психоемоційне виснаження населення як вагомий чинник зниження якості життя та демографічної стійкості в умовах тривалої війни. Актуальність теми зумовлена зростанням психологічного навантаження, поширенням тривожних і депресивних станів, а також їх впливом на тривалість життя, репродуктивні установки та людський капітал. Метою дослідження є систематизація теоретичних підходів і емпіричних даних щодо психоемоційного виснаження, а також розробка комплексних рекомендацій з його профілактики в контексті громадського здоров’я. Методологічну основу становлять загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, а також порівняльний аналіз результатів міжнародних і національних соціологічних досліджень. Інформаційною базою є дані міжнародних організацій, результати соціологічних опитувань та наукові публікації з питань психічного здоров’я. У роботі обґрунтовано багаторівневу модель профілактики психоемоційного виснаження, яка включає первинний, вторинний і третинний рівні з відповідними інструментами реалізації на індивідуальному, громадському, інституційному та державному рівнях. Визначено ключові механізми впливу психоемоційного виснаження на демографічні процеси, зокрема через підвищення ризиків передчасної смертності, зниження народжуваності та втрати людського капіталу. Наукова новизна полягає у комплексному поєднанні демографічного та громадсько-оздоровчого підходів до аналізу психоемоційного виснаження, а також у розробці системи практичних рекомендацій для України в умовах війни. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання при формуванні державної політики у сфері психічного здоров’я, соціального захисту та відновлення людського потенціалу.