СУТНІСТЬ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ: ІСТОРІЯ, КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ, МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ

Анотація

У статті здійснено системний теоретичний аналіз посттравматичного стресового розладу (ПТСР) як складного психічного стану, що виникає у відповідь на вплив надзвичайно стресогенних подій. Особлива увага приділяється дослідженню ПТСР у військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, оскільки саме ця категорія є найбільш вразливою до розвитку травматичних розладів. Актуальність теми зумовлена значним зростанням кількості випадків ПТСР серед учасників бойових дій в Україні, необхідністю своєчасної діагностики, диференціації та подальшого психокорекційного втручання. Метою статті є дослідити сутність ПТСР у ретроспективному та сучасному вимірах, проаналізувати еволюцію наукових уявлень про розлад, охарактеризувати сучасні діагностичні критерії у міжнародних класифікаційних системах (DSM-5, МКХ-11) та окреслити основні психофізіологічні, когнітивно-поведінкові та соціокультурні механізми його формування. У дослідженні використано методи теоретичного аналізу, порівняльного зіставлення діагностичних критеріїв, структурно-системного підходу до узагальнення емпіричних і клінічних джерел. У роботі окреслено історичні етапи розвитку уявлень про ПТСР, узагальнено діагностичні критерії: інтрузивність, уникнення, негативні зміни в когніціях і настрої, гіперзбудження. Було описано когнітивні зміни, зокрема порушення базових уявлень про безпеку, справедливість, майбутнє. Визначено основні соціальні чинники розвитку ПТСР: стигматизація, недостатність підтримки, культурні бар’єри у зверненні по допомогу. Отримані результати дають змогу краще зрозуміти складну багаторівневу природу ПТСР та підкреслюють необхідність міждисциплінарного підходу до діагностики, профілактики та реабілітації військовослужбовців, які зазнали психотравмувальних бойових подій.