ДИСОЦІАТИВНІ РОЗЛАДИ У ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ: РІВНІ ТА МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ВТРУЧАНЬ

Анотація

Дисоціативні розлади, які виникають у відповідь на важкі травматичні події, що можуть супроводжувати бойові дії та умови полону, є серйозною проблемою для військовополонених після звільнення. Тривалий стрес, фізичне та психологічне насильство, ізоляція та загроза життю значно підвищують ризик розвитку дисоціативних симптомів. Дослідження рівнів і методів психологічного втручання є досить важливим для розробки найбільш ефективних програм реабілітації та підтримки військовополонених, які можуть сприяти покращенню їх психічного здоров’я та якості життя. Мета статті – вивчити прояви дисоціативних розладів у військовополонених та визначити найбільш ефективні рівні та методи психологічного втручання для їх лікування, реабілітації та подальшої адаптації в суспільстві. Дослідження підтверджує, що дисоціативні розлади є широко поширеним наслідком тривалого ув’язнення та важких травматичних подій, пов’язаних із бойовими діями. Проведені дослідження показали високий рівень проявів дисоціативних розладів у військовополонених, як-от: амнезія, деперсоналізація та роздвоєння свідомості. Крім того, військовополонені, які пережили більш важкі форми травматичного досвіду (фізичне чи психологічне насильство), демонструють набагато вищий рівень дисоціації та посттравматичних симптомів. Оцінка ефективності психологічної інверсії показує, що комплексні методи, які передбачають когнітивно-поведінкову терапію, методи стабілізації та підтримку на різних етапах реабілітації, є найбільш ефективними для зменшення симптомів дисоціації та покращення психоемоційного стану військовополонених. Комплексний і послідовний підхід до організації психологічних впливів на різних рівнях (індивідуальний, груповий) значно зменшує негативні прояви дисоціації та суттєво покращує адаптацію військовополонених після звільнення з полону. Впровадження таких методів лікування є невід’ємною частиною реабілітаційних програм для цієї групи постраждалих.