ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ

Анотація

У статті розглядаються психологічні передумови, чинники та прояви професійного вигорання в медичних працівників первинної ланки. Проаналізовано особливості професійної діяльності медичних працівників, що впливають на розвиток емоційного виснаження та втоми від співчуття. Розглянуто сучасні підходи до профілактики та подолання вигорання в системі охорони здоров’я. Мета дослідження – визначити рівень професійного вигорання медичних працівників первинної ланки охорони здоров’я та ідентифікувати основні потреби у профілактичних заходах. У процесі дослідження авторами використано Copenhagen Burnout Inventory (CBI) – скорочену версію в поєднанні з авторською анкетою. Дослідження проводилося у форматі тренінгів та індивідуальних консультацій. Отримані результати показали високу поширеність синдрому професійного вигорання серед медичних працівників первинної ланки в Україні. Показник загального вигорання на рівні 48,82% свідчить про те, що майже половина опитаних перебуває у стані помірного виснаження, а 4,1% – у критичному стані, що потребує термінової професійної допомоги. Найвищі показники зафіксовані за шкалою особистого вигорання (M = 58,79%). Проведене дослідження також показало, що досвід роботи у кризових ситуаціях не виявив значущого впливу на рівень вигорання. Це може свідчити про те, що сучасні медичні працівники первинної ланки стикаються із хронічним стресом незалежно від специфіки своєї практики. Водночас це може вказувати на неналежну підготовку та відсутність ефективних копінг-стратегій у всіх групах медиків. Висновки: медичні працівники первинної ланки демонструють значущі ознаки професійного виснаження, що потребує системної профілактичної роботи з акцентом на методах відновлення ресурсного стану та технік самодопомоги; найбільш вираженим є особисте вигорання, що вказує на необхідність комплексного підходу до профілактики, який ураховує не лише професійні, але й особистісні та соціальні фактори.