КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ОСОБИСТІСТЮ ДОСВІДУ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз когнітивно-поведінкових та соціально-психологічних особливостей переживання особистістю досвіду домашнього насильства. Насильство розглядається як системний деструктивний процес, що призводить до дезінтеграції базових когнітивних припущень про безпеку світу та власну цінність. У теоретичному блоці висвітлено еволюцію наукових поглядів: від раннього психоаналізу до сучасних концепцій складного посттравматичного стресового розладу (C-PTSD), нейробіологічних змін у роботі мозку та теорії міжпоколінної трансляції агресії. Особлива увага приділена концепціям «виученої безпорадності» М. Селігмана та «циклу насильства» Л. Вокер як ключовим механізмам утримання особистості в деструктивних стосунках. Емпірична частина дослідження базується на аналізі вибірки із 68 осіб, які мали досвід аб’юзивних стосунків. За допомогою методики тактики конфліктів (CTS2) і опитувальника YSQ-S3 Дж. Янга встановлено статистично значущі кореляційні зв’язки між інтенсивністю і частотою насильства та формуванням ранніх дезадаптивних схем. Зокрема, виявлено найзначущі додатні кореляції зі схемами «Недовіри/Очікування жорстокого поводження» (r = 0,74) та «Дефективності/Сорому» (r = 0,62), що підтверджує глибоку трансформацію когнітивної структури особистості під впливом травми. На основі виявлених даних запропоновано багаторівневу модель психотерапевтичної допомоги, яка інтегрує методи когнітивно-поведінкової терапії, схемотерапії та логотерапії. Програма спрямована на стабілізацію емоційного стану, реструктуризацію дезадаптивних схем, відновлення особистісної автономії та перехід від ідентичності «жертви» до ідентичності «того, хто вижив».