БІОПСИХОСОЦІАЛЬНА МОДЕЛЬ ХРОНІЧНОГО БОЛЮ: ЕПІДЕМІОЛОГІЯ, МЕХАНІЗМИ ТА ПСИХОСОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ

Анотація

Проведено систематичний огляд сучасної наукової літератури, присвяченої проблемі хронічного болю (далі – ХБ). Його поширеність у світі невпинно зростає, особливо серед населення середнього та старшого віку, що зумовлено старінням популяції, збільшенням її чисельності та впливом модифікованих факторів ризику, як-от ожиріння, низька фізична активність та куріння. Епідеміологічні дані свідчать про стійке зростання абсолютної кількості випадків хронічного болю в період з 1990 до 2021 року. Хронічний біль у попереку посідає перше місце серед причин втрати працездатності, а найвища його поширеність фіксується у віковій групі 40–69 років. Жінки частіше за чоловіків повідомляють про хронічний біль, зокрема в ділянці шиї та тазової області, що може бути зумовлено як біологічними, так і соціальними факторами. Низький рівень освіти та доходу, а також обмежений доступ до ресурсів охорони здоров’я корелюють з вищою частотою хронічного болю. Сучасна концепція розуміння ХБ ґрунтується на біопсихосоціальній моделі, що інтегрує біологічні, психологічні та соціальні чинники. Цей підхід визнає, що хронізація болю є результатом комплексної взаємодії периферичних та центральних нейрофізіологічних механізмів, психоемоційних станів (депресії, тривожності, катастрофізації) та соціального контексту. Актуальність дослідження зумовлена зростанням поширеності хронічного болю, його значним впливом на здоров’я та соціальне благополуччя, а також потребою в поглибленому вивченні взаємодії цих факторів. Проведене дослідження підтверджує, що хронічний біль є мультифакторним феноменом, який найкраще пояснюється в межах біопсихосоціальної моделі. Ефективний менеджмент ХБ вимагає комплексного підходу, що враховує взаємопов’язані біологічні, психологічні та соціальні детермінанти, що дає змогу розробляти ефективніші терапевтичні стратегії для покращення якості життя пацієнтів.