ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Стаття присвячена актуальній проблемі значимості психологічного складника комунікативної компетентності фахівців медичного профілю. Автори опрацювали академічні джерела, які репрезентують сучасні підходи у розкритті дефініції «комунікативна компетентність». Науковими розвідками підтверджено, що завдяки сформованій комунікативній компетентності особа спроможна успішно встановлювати партнерські та ділові контакти, виявляти готовність до комунікативної міжособистісної, навчальної та професійної взаємодії. На основі вивчення даної проблеми узагальнено, що комунікативна компетентність виявляється насамперед у спілкуванні – міжособистісній комунікативній взаємодії, а саме здатності встановлювати й підтримувати різні комунікативні контакти, відносини з іншими особами; спроможності виявляти власні комунікативні здібності та реалізувати можливий потенціал особистих ресурсів у процесі комунікаційних дій. У комунікативній компетентності медичних працівників підкреслено значимість таких формувань, як комунікативний контроль щодо себе та співрозмовника, відкритість, толерантність, емпатійний контакт, низька конфліктність, прагнення допомогти, орієнтація на соціальні потреби, бажання до співпраці. Дослідження проблеми формування комунікативної компетентності здобувачів медичної освіти потребує актуалізації освітніх технологій інформаційно-комунікативної підготовки з урахуванням компетентнісного підходу до організації освітнього процесу, коригування навчальних програм дисциплін суспільно-гуманітарного циклу з урахуванням професійно зорієнтованих потреб і вимог (психології міжособистісного спілкування, української мови та іноземних мов за профілем підготовки), надання методичних рекомендацій та розробки корекційних програм психології спілкування, грамотності, мовленнєвої культури, етики та деонтології медико-професійної комунікації.