МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: РЕСУРСИ СТІЙКОСТІ ПРОТИ ФАКТОРІВ РИЗИКУ

Анотація

У статті проведено комплексне теоретико-аналітичне дослідження проблеми збереження ментального здоров’я молоді в умовах тривалого воєнного стану. Автор обґрунтовує, що в ситуації системної соціогенної кризи традиційні дефіцитарні підходи мають бути замінені ресурсною парадигмою, де ментальне здоров’я розглядається як динамічний процес адаптації та саморегуляції. Особливу увагу приділено аналізу кумулятивних ризиків війни, що блокують доступ до базових систем підтримки, та ролі середовища у створенні «компенсаторних маршрутів» (цифрових платформ, волонтерських хабів, мереж горизонтальної взаємодопомоги). У роботі синтезовано провідні світові моделі стійкості: салютогенний підхід А. Антоновські, концепцію «буденності стійкості» А. Мастен та екологічну модель М. Унґара. Ключовим аспектом дослідження є розмежування механізмів стабілізації та розвитку особистості. Крізь призму теорії Л. Калхуна та Р. Тедескі проаналізовано феномен посттравматичного зростання (ПТЗ) як якісної трансформації сприйняття себе та життєвої філософії. Доведено, що інструментальною основою такого зростання є психологічна гнучкість у межах терапії прийняття та зобов’язань (ACT) С. Хейса, а також багатомірна модель копінгу BASIC Ph М. Лахада. Зроблено висновок, що резильєнтність постає як універсальний внутрішній механізм, що забезпечує благополуччя молоді незалежно від соціокультурного та просторового контексту перебування. Результати підкреслюють, що поєднання психологічної гнучкості та життєстійкості як «екзистенційної мужності» дозволяє не лише нівелювати вплив деструктивних чинників, а й трансформувати травматичний досвід у ресурс для самореалізації та професійної успішності