ПСИХОЛОГІЯ ТВОРЧОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ В УКРАЇНІ ЗЛАМУ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ

Анотація

У статті відповідно до визначеної мети й завдань застосовано метод наукового дискурсу, актуального наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в Україні. Художньо-творча проблематика детермінує такий методологічний підхід, адже він є максимально продуктивним і логічно виправданим з огляду на численну кількість студій українських учених того історичного періоду. Тенденція поєднання теоретико-прикладних досліджень психології (емпіричної, експериментальної, фізіологічної) з потужною науковою базою філософії, літературознавства, культурології, мистецтвознавства активно проявилася в другій половині ХІХ ст. не лише в українській, а й у європейській і світовій науці. Психологія творчості як об’єкт наукового аналізу усвідомлює творчість як процес. У ньому задіяні свідоме й неусвідомлюване психічне, а креативний акт є сферою свободи людини й концентрованим виявом її духовних сил. Важливим є розуміння того, що творча індивідуальність митця – це окремий психічний тип, а особливості її самореалізації безпосередньо впливають на втілення авторської ідеї, вибір художніх прийомів і засобів, на способи творення. Як теоретико-методологічну базу в статті розглянуто праці видатних українських учених, завдяки яким набула концептуального втілення теорія художньої творчості. Особливу наукову вагу мали дослідження Олександра Потебні, видатного психолінгвіста й філософа мови, зокрема його робота «Думка і мова» (1862), де він висвітлив взаємозв’язки мови й мислення, розвинув ідею про мовлення як творчий акт і зазначив, що без мови не існує думки, прирівнюючи слово до художнього твору. Психологічний трактат «Із секретів поетичної творчості» (1898–1899) блискучого українського митця й ученого європейського та світового масштабу Івана Франка значно випередив час і фройдівську концепцію психоаналізу, розглядаючи питання сновидінь, натхнення, творчої уяви і фантазії, дію неусвідомлюваного психічного в художній творчості. Тож можемо стверджувати: на початку ХХ століття в українській психології набула концептуальних обрисів та оформилася в самостійну галузь знань психологія творчості.