СПРЯМОВАНІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ МІЖЕТНІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ В УМОВАХ ВИМУШЕНОЇ МІГРАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32782/3041-2005/2024-3-17Ключові слова:
толерантність, міжетнічна толерантність, чинники міжетнічної толерантності, комунікативність, етнічна ідентичність, психологічний супровід, діти з особливими освітніми потребамиАнотація
У статті надано теоретичний аналіз та емпіричне підтвердження значущості проблеми розвитку міжетнічної толерантності у дітей з особливими освітніми потребами. Констатовано, що процес вимушеної міграції супроводжується численними стресовими чинниками, серед яких втрата звичного соціального оточення, мовні бар’єри, культурні відмінності та економічна нестабільність. Діти з особливими освітніми потребами, зокрема ті, які мають когнітивні, сенсорні або емоційні порушення, переживають подвійне навантаження під час вимушеної міграції. Цей процес потребує особливої уваги від педагогів, психологів та інших спеціалістів, оскільки рівень соціальної взаємодії таких дітей часто обмежений через специфічні потреби. Психологічна підтримка має ґрунтуватися на індивідуалізованому підході, що враховує емоційні, когнітивні та соціальні особливості дітей. Основні напрямки цього супроводу включають: розвиток емоційної стійкості та саморегуляції, формування позитивного ставлення до культурного різноманіття, сприяння соціальній інтеграції через ігрові та освітні заняття, а також підтримку батьків у процесі адаптації дитини до нових умов. Особлива увага має бути приділена створенню безпечного та підтримуючого середовища для дітей, яке допоможе їм відчути себе комфортно у нових обставинах. Педагоги та психологи повинні активно взаємодіяти з місцевими громадами, створюючи мережу підтримки для родин, що мігрують, а також стимулюючи розвиток соціальних навичок та взаємодії з іншими дітьми в новому середовищі. У таких умовах виникає нагальна необхідність у створенні та впровадженні спеціалізованих програм психологічної підтримки, які б сприяли зміцненню емоційної стійкості, соціальної адаптації та формуванню міжетнічної толерантності. Розроблена програма психологічного супроводу дає змогу проводити корекційно-розвивальну роботу з дітьми з особливими освітніми потребами та їхніми батьками, спрямовану на покращення навичок міжетнічної взаємодії.
Посилання
Блинова О.Є. Психологічні основи соціальної мобільності особистості. Херсон : Видавництво ХДУ, 2010. 232 с
Завацька Н.Є. Особливості функціонування інтраперсональних складових адаптаційного потенціалу особистості в кризові періоди життя. Теоретичні і прикладні проблеми психології : збірник наукових праць. Луганськ, 2011. № 2 (26). С. 12–19.
Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. К. : Академвидав, 2005. 448 с.
Сак Т. В. Індивідуалізація навчання учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі. Особлива дитина: навчання і виховання. 2014. № 4. С 18–23.
Соколова Г.Б., Дармограй Я.О. Соціально-психологічна адаптація учнів з порушеннями розумового розвитку. Проблеми реабілітації : збірник матеріалів наук.-пр. конф. Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (26–27 квітня 2018 р., м. Одеса). Одеса : Букаєв Вадим Вікторович, 2018. С. 139–141.
Tarasiuk I. Methodological basis of research of speech adaptation level by migrant´s children to foreign environment. Scientific Letters of Academy Society of Michal Baludansky. Košice, Slovakia, 2013. Volume 1, № 1. P. 120–123.