ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ДОВІРИ ДО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

У статті здійснено теоретико-психологічний аналіз феномену довіри до штучного інтелекту як складного інтегрального утворення, що поєднує когнітивні, емоційні та етико-нормативні компоненти. Обґрунтовано актуальність дослідження в умовах цифрової трансформації суспільства, коли взаємодія людини з інтелектуальними системами стає не лише технічним, а й психологічним процесом, що впливає на емоційне благополуччя, почуття контролю та ментальне здоров’я користувача. Метою статті є теоретичне узагальнення сучасних підходів до вивчення довіри в системі «людина – штучний інтелект» та побудова узагальненої моделі її психологічних детермінант. Методологічну основу становлять системно-структурний і міждисциплінарний підходи, які інтегрують здобутки когнітивної, соціальної, інженерної та етичної психології. Узагальнення сучасних праць дало змогу виокремити три групи чинників, що визначають рівень довіри користувача до штучного інтелекту: індивідуально-психологічні (схильність до довіри, самоефективність, емоційна стабільність, етична чутливість), технологічні (компетентність, справедливість, прозорість, доброзичливість, соціальна присутність) та соціокультурні (нормативні та культурні цінності, інституційна довіра, етичне регулювання). Запропонована авторська модель демонструє, що довіра формується як результат взаємодії цих рівнів і є механізмом психологічної регуляції відносин між людиною та технологією. Вона узгоджується з FAT-підходом (справедливість (fairness), підзвітність (аccountability), прозорість (transparency)) і концепцією motives-based trust, проте акцентує внутрішні психологічні процеси – когнітивну інтерпретацію, емоційну регуляцію й ціннісну оцінку. Наукова новизна дослідження полягає в синтетичній інтеграції міждисциплінарних підходів у цілісну психологічну модель довіри до ШІ.