СТИЛІ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ ЯК ПРЕДИКТОРИ ЯКОСТІ РОМАНТИЧНИХ СТОСУНКІВ У МОЛОДОМУ ВІЦІ

Анотація

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження впливу стилів прив’язаності на якість романтичних стосунків у молодому віці. Актуальність дослідження зумовлена тим, що період ранньої дорослості є важливим етапом формування близьких міжособистісних взаємин, які визначають подальший емоційний, соціальний та особистісний розвиток індивіда. У межах сучасних психологічних підходів якість романтичних стосунків розглядається як багатовимірний феномен, що включає задоволеність взаєминами та рівень емоційної близькості. Теоретичною основою дослідження виступає теорія прив’язаності, згідно з якою тривожність і уникнення є ключовими вимірами, що визначають особливості емоційної регуляції та поведінки у міжособистісній взаємодії. Метою дослідження є емпіричне вивчення взаємозв’язку між стилями прив’язаності та показниками якості романтичних стосунків. У дослідженні взяли участь 142 особи віком 18–25 років. Для збору даних використано опитувальник стилів прив’язаності, шкалу задоволеності романтичними стосунками та методику оцінки емоційної близькості. Обробка результатів здійснювалася із застосуванням кореляційного аналізу. Результати дослідження засвідчили наявність статистично значущих негативних зв’язків між показниками тривожності й уникнення та якістю романтичних стосунків. Встановлено, що уникнення прив’язаності має більш виражений негативний вплив на рівень емоційної близькості, тоді як тривожність пов’язана зі зниженням задоволеності взаєминами. Водночас виявлено сильний позитивний зв’язок між емоційною близькістю та задоволеністю стосунками. Отримані результати підтверджують, що стилі прив’язаності виступають важливими психологічними предикторами якості романтичних стосунків у молодому віці та мають практичне значення для психологічного консультування