ОСОБЛИВОСТІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ЖІНОК ЗРІЛОГО ВІКУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/3041-2005/2024-4-2Ключові слова:
самоактуалізація, самореалізація, самосприйняття, самооцінка, ціннісні орієнтації, жінки зрілого вікуАнотація
Статтю присвячено дослідженню особливостей самоактуалізації жінок зрілого віку. Самоактуалізація є важливим аспектом особистісного розвитку, що визначає здатність індивіда до самореалізації, досягнення життєвих цілей і максимального розкриття внутрішнього потенціалу. Метою дослідження є вивчення рівня самоактуалізації жінок зрілого віку. У дослідженні застосовано комплексний підхід, який передбачає аналіз і синтез наукової літератури, опитування, тестування, а також методи статистично-математичної обробки даних. Вибірку дослідження становили 65 жінок від 35 до 60 років. Для збору даних використовувалися стандартизований психологічний тест «Рівень самоактуалізації особистості» (Ю. Є. Альошина, Л. Я. Гозман, М. В. Кроз), що дав змогу виміряти різні аспекти самоактуалізації та супутні характеристики особистості. Результати дослідження показали, що рівень самоактуалізації у жінок зрілого віку значною мірою залежить від їхнього життєвого досвіду, соціального статусу, професійних досягнень і міжособистісних стосунків. Було встановлено, що жінки з вищою освітою, стабільною професійною кар’єрою та підтримкою у сімейному житті виявляють вищий рівень самоактуалізації, тоді як особи, що зіткнулись із життєвими труднощами, виявляють схильність до більш низьких показників самореалізації та самоактуалізації. Здебільшого жінки зрілого віку мають високий рівень особистісної зрілості, інтелектуального розвитку й адаптивності. Високий освітній рівень і наявність професійних досягнень сприяють їх здатності до самостійного прийняття рішень та ефективного вирішення життєвих труднощів. Стабільні сімейні стосунки та професійна самореалізація сприяють емоційній стійкості, однак ті жінки, які зіткнулися з розлученнями або мають нижчий рівень доходів, потребують додаткових психологічних ресурсів для підтримки свого благополуччя. Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування його результатів для розробки програм психологічної підтримки та розвитку особистісного потенціалу жінок цього віку, що сприятиме їхньому успішному соціально-психологічному функціонуванню.
Посилання
Goldstein, K. Human nature in the light of psychopathology. Cambridge: Harvard University Press, 1940. 258 р.
Братаніч Б. В., Ільченко І. Г. Самоактуалізація особистості та освіта. Філософські проблеми освіти. 2011. № 2. С. 13–20.
Гаркуша І. В., Крижановський А. Є. Самоактуалізація, самовизначення та самореалізація як рушійна сила кар’єрної спрямованості. Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». Педагогічні науки. 2020. № 2 (20). С. 17–22. DOI: 10.32342/2522-4115-2020-2-20-2.
Ткалич М. Г., Шутько Д. О. Основні підходи до вивчення феномену самоактуалізації особистості в зарубіжній психології. Проблеми сучасної психології. Вип. 1. 2013. С. 65–71.
Петренко Н. В. Самоактуалізація та самореалізація особистості у філософсько-освітньому дискурсі. Науково-теоретичний альманах «Грані», 2016. № 7 (135) С. 52–57. DOI: 10.15421/171633.
Балл Г. Концепція самоактуалізації особистості в гуманістичній психології. Психологія і суспільство. 2017. № 2. С. 16–32. DOI: http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/24762.
Maslow A.H. The Farther Reaches of Human Nature. New York: Viking Press, 1971. XI, 423 p.
Rogers C.R. Counseling and Psychotherapy: Newer Concepts in Practice. Houghton Mifflin Company. (First Edition January 1, 1942). 2007. 472 p.
Гавриловська К. П., Климчук П. С. Гендерні відмінності у прагненні до особистісного зростання. Наука і освіта. 2014. № 5. С. 121–125.
Грись А. М., Максименко М. Ю., Моторна Т. М. Емоційні чинники самоактуалізації як механізм активізації особистісних ресурсів. Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Том. ХІ: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. 2018. Випуск 18. С. 12–16.
Зубрицька-Макота І. В. Психодіагностика : навчально-методичний посібник. Львів : СПОЛОМ, 2013. 346 с.
Копчинська О. О. Самоактуалізація особистості в умовах війни. Наукові перспективи 2024, № 3 (45). С. 1139–1159. DOI: https://doi.org/10.52058/2708-7530-2023-11(41)-1139-1151.
Коропатов О. М. «Бути собою»: самоактуалізація студентської молоді в умовах війни. Юридичний бюлетень. 2023. Вип. 28. С. 172–179.
Стойков І. С. Самореалізація особистості (гештальт-терапевтичний напрямок). Персонал: науковий. Киiв, 2011. № 3. C. 74–82.
Стрілецька І. І. Самоактуалізація як інтегративна риса особистості. Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер.: Психологічні науки. 2013. № 2. С. 32–34.
Allport G.W. Pattern and Growth in Personality. New York: Holt, Rinehart & Winston, 1961. XIV, 593 p.
Kurtz P. Humanism and the moralrevolution. The Humanist Alternative. Ed. by P. Kurtz. L.: Pemberton Books, 1973. P. 49–55.
Wilson, Ñ. New Pathways in Psychology: Maslow and Post-Freudian Revolution. L.: Gollanz.,1972. 288 p.