ПСИХОЕДУКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ БАТЬКІВ У РОБОТІ ДИТЯЧОГО ПСИХОЛОГА

Анотація

У статті розглядається значення психоедукаційного підходу для створення сприятливих умов у сімейному середовищі, яке підтримує емоційний і психологічний розвиток дитини. Психоедукація стає важливим інструментом не лише для просвітницької діяльності психолога, але й для побудови партнерських відносин між фахівцем та батьками, заснованих на довірі та взаємопідтримці. Такий підхід допомагає дорослим краще розуміти потреби дитини, адекватно реагувати на її поведінкові прояви, особливо в умовах стресу, конфліктів чи адаптації до нових життєвих умов. Відзначено, що незалежно від типу батьків, які звертаються до психолога (турботливі, закриті, претензійні, травмовані), усі вони мають спільну мету – допомогти дитині відчути себе краще та навчитися з нею взаємодіяти. За допомогою психоедукації психолог допомагає батькам розуміти механізми розвитку дітей, їхні емоційні потреби та труднощі, з якими вони можуть зіткнутися. Це стає особливо актуальним у контексті соціальних викликів, як-от війна, яка підвищує рівень стресу в родинах і потребує спеціалізованої психологічної підтримки для запобігання розвитку психосоматичних та емоційних проблем. Проаналізовано низку практичних етапів у здійсненні психоедукаційної роботи з батьками, а саме: налагодження довіри, нормалізацію потреби в підтримці, пояснення стану дитини, визначення меж конфіденційності та діагностики, а також надання ресурсів і рекомендацій для батьків. Зокрема, за допомогою психоедукаційних зустрічей батьки отримують розширену інформацію про механізми поведінки дитини, дізнаються про способи реагування на емоційні прояви та краще розуміють процеси, що відбуваються з їхніми дітьми. Визначення напрямів психоедукації як інструменту підтримки батьків у роботі дитячого психолога виявило її значущість для формування позитивного, турботливого й ефективного середовища для дітей. Психоедукаційні заходи дають змогу не лише підвищити обізнаність батьків про особливості розвитку, емоційних потреб і психологічних викликів дитини, але й покращують навички батьків у підтримці її благополуччя та розвитку. Такий підхід допомагає батькам знижувати власну тривожність, підвищувати їхню психологічну стійкість і стимулює розвиток відповідального, адекватного реагування на поведінкові й емоційні прояви дитини.