ФЕНОМЕН ПРОКРАСТИНАЦІЇ В КОНТЕКСТІ БІХЕВІОРАЛЬНОЇ ПАРАДИГМИ

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретичний аналіз феномену прокрастинації крізь призму біхевіоральної парадигми, що дає змогу по-новому осмислити природу цього явища як форми емоційного регулювання. Прокрастинація розглядається як форма емоційного регулювання, що допомагає індивіду уникати негативного афекту, пов’язаного з виконанням неприємних або складних завдань. Автор простежує історичні витоки явища, починаючи з античних джерел, та демонструє його еволюцію від філософських спостережень до сучасних наукових моделей. Особливу увагу приділено зв’язку прокрастинації з імпульсивністю – рисою, що знижує здатність до саморегуляції, довгострокового планування та управління цілями. У межах біхевіорального підходу прокрастинація інтерпретується як поведінкова звичка, що підкріплюється миттєвим зменшенням напруги, тривоги або дискомфорту. Такий механізм короткострокового позитивного підкріплення сприяє закріпленню звички уникати неприємних завдань, навіть завдяки майбутнім негативним наслідкам. Розглянуто нейропсихологічні та генетичні аспекти, які підтверджують спільну основу імпульсивності та прокрастинації, зокрема у сфері контролю цілей. Зокрема, дослідження показують, що обидві риси мають спільне генетичне підґрунтя та тісно корелюють у сфері контролю цілей. Аналізуються механізми часової дисконтованості, які пояснюють перевагу короткострокових винагород над довгостроковими наслідками, що є характерною рисою прокрастинаторів. Виявлено, що прокрастинатори демонструють більшу чутливість до затримки часу, що знижує вагу віддалених винагород і покарань у процесі ухвалення рішень. Також досліджено вплив суб’єктивної непривабливості завдань, мотиваційних установок та дефіциту когнітивних ресурсів на формування прокрастинаційної поведінки. У висновках підкреслюється необхідність комплексного підходу до вивчення прокрастинації, що містить поведінкові, когнітивні, емоційні й нейробіологічні компоненти. Запропоновано орієнтуватися на розвиток стратегій саморегуляції як ключового інструменту подолання прокрастинації, що має практичне значення для освітньої, професійної та особистісної сфер.