САМОКОНТРОЛЬ, САМОВЛАДАННЯ ТА САМОПОВАГА ЯК ПІДҐРУНТЯ ЛІДЕРСТВА МАЙБУТНІХ ОСВІТЯН

Анотація

У статті досліджується взаємозв’язок між емоційним, когнітивним та вольовим контролем поведінки, екзистенційним, особистісним, подієвим самовладанням та самоповагою, які є ключовими ресурсами саморегуляції лідера, з проявами трансформаційного й транзакційного лідерства майбутніх фахівців освітньої галузі. Результати емпіричного дослідження проявів лідерської позиції майбутніх освітян, що навчаються в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, засвідчили позитивний вплив емоційного, когнітивного й вольового контролю, подієвого самовладання, а також самоповаги, пов’язаної з ефективністю дій та зовнішністю на прояви трансформаційного лідерства (вплив, вміння надихати, інтелектуальна стимуляція, індивідуальний підхід) і мотивацію. Виявлено наявність позитивних кореляційних зв’язків самоповаги, пов’язаною з успішністю соціальних відносин та екзистенційного самовладання з такими показниками трансформаційного лідерства майбутніх фахівців, як здатність впливати, надихати й інтелектуально стимулювати здобувачів освіти. Порівняння середніх значень за досліджуваними показниками саморегуляції підтвердило наявність статистично значущих відмінностей у групах майбутніх педагогів з розвиненою і нерозвиненою лідерською позицією за показниками емоційного, когнітивного та вольового контролю поведінки, подієвого самовладання й самоповаги, зумовленої ефективністю дій і зовнішністю. За результатами факторного аналізу визначено перший «Прийняття невизначеності, самовладання та самоконтроль поведінки» (4,302; 25,3 %) і третій фактори «Самоповага, зумовлена зовнішністю й успішною взаємодією з іншими» (2,402; 14,1 %) у психологічній структурі особистості «лідерів», що доводить значущість досліджуваних показників саморегуляції особистості для формування лідерської позиції в системі освіти. Отримані результати сприятимуть удосконаленню програми роботи з формування стійкої лідерської позиції майбутніх освітян.