ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

Статтю присвячено розгляду основних теоретичних підходів до дослідження психологічних особливостей життєдіяльності особистості в інформаційному просторі. Аргументовано, що розвиток засобів комунікації у ХХ столітті – це не просто ланцюг технічних винаходів, а глибокий цивілізаційний процес, що змінює образ особистості, її способи пізнання світу, комунікативну поведінку та навіть структуру внутрішнього психічного простору. Потреба в переході до інформаційного суспільства безпосередньо пов’язана зі зміною характеру впливу науково-технічного прогресу на життєдіяльність особистості. У цьому контексті особливої значущості набуває завдання формування соціально-психологічної моделі поведінки члена інформаційного суспільства. Ідеться про необхідність вивчення й розроблення ефективних механізмів впливу, які сприятимуть адекватній адаптації особистості до нових інформаційних реалій, забезпечуватимуть психологічну стійкість, підтримку ідентичності та зменшення міжпоколіннєвих розривів, що виникають на тлі цифрових трансформацій. Ці аспекти представлені в наукових роботах відомих зарубіжних та вітчизняних дослідників. Розглянуті теорії дають багатовимірну методологічну базу для аналізу: інформаційного простору як психогенного середовища; особистості як активного / пасивного суб’єкта споживання інформації; впливу медіа на формування смислів, ідентичності та життєвої активності. Зроблено висновок про те, що всі ці дослідження демонструють, що психологічна реальність життєдіяльності особистості в інформаційному просторі зазнає глибоких змін. Віртуальні технології не просто модифікують форми соціального спілкування, а створюють нові умови існування «Я», у яких особистість функціонує одночасно як автор, глядач і продукт інформаційного впливу. Перспективи подальших досліджень бачаться в особливій увазі до особистісного виміру, згідно з яким індивід дедалі більше дистанціюється від традиційних форм соціальної взаємодії, занурюючись у внутрішній світ афектів, сумнівів, рефлексій та екзистенційних пошуків. Типовими психологічними наслідками таких процесів є зростання психоемоційної самотності, фрагментація Я-концепції, відчуження від соціальних опор, зниження толерантності до фрустраційних факторів.