САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН

Анотація

У статті розглядається самореалізація як складний психологічний феномен, який відіграє ключову роль у розвитку особистості. Самореалізація, як психологічний феномен, розглядається у контексті особистісного розвитку, професійного самовизначення, а також пошуку сенсу життя. Самореалізація визначається авторами, як процес, що охоплює усвідомлення, вибір і реалізацію індивідуальних можливостей, цілей і цінностей. Цей процес є центральним для розкриття потенціалу особистості і її перетворення у свідомого суб’єкта свого життя. Дослідження базується на аналізі підходів відомих психологів, таких як З. Вятровського, Е. Бандури, Х. Беднарчика, Дж. Брудера, К.М. Гуревича, А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл та інших, які розглядають самореалізацію як фундаментальну потребу людини. Особлива увага приділяється аспектам, які впливають на продуктивність самореалізації, зокрема цільовому і ціннісному аспектам. У статті підкреслюється, що ефективна самореалізація потребує свідомої постановки цілей і відповідальності за їх досягнення. Важливою темою дослідження є взаємодія між «Я-реальним» і «Я-ідеальним» – концептами, які відображають поточний стан і потенційні можливості особистості. Відповідність між цими двома аспектами є критичними для досягнення самореалізації. У статті також розглядаються фактори, що можуть перешкоджати самореалізації, зокрема невідповідність між поставленими цілями та реальними можливостями. Авторами зроблено акцент на необхідності системного підходу до вивчення самореалізації як психологічного феномена. Це включає вивчення процесів самопізнання, постановки цілей і відповідальності за їх досягнення, що є важливими для повноцінного розкриття особистісного потенціалу. Результати дослідження підкреслюють важливість подальших наукових досліджень у цій галузі для розробки ефективних стратегій підтримки особистісного розвитку.