МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ РІЗНИХ ФОРМАХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ

Анотація

У статті розглядаються психологічні механізми формування залежної поведінки та методи психологічної допомоги особам із різними видами адиктивних проявів. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування когнітивно-емоційних факторів ризику та розробка рекомендацій щодо профілактики й корекції адиктивних тенденцій. Теоретичний аналіз показав, що низька самооцінка є базовим чинником психологічної уразливості, який проявляється в невпевненості, потребі в зовнішньому підтвердженні значущості та підвищеній емоційній напрузі, що провокує використання адиктивних моделей поведінки як способу швидкого емоційного розвантаження. Висока імпульсивність посилює ці процеси, оскільки імпульсивні особи не враховують негативних наслідків своїх дій і часто обирають деструктивні стратегії подолання стресу, що асоціюється із частішим контактом із психоактивними речовинами, компульсивними діями та ризиковими ситуаціями. Слабка здатність контролювати емоції стимулює використання зовнішніх компенсаторних засобів. У статті наголошується, що ці когнітивно-емоційні фактори взаємодіють із зовнішніми обставинами, як-от сімейні конфлікти, відсутність соціальної підтримки та хронічний стрес, створюючи кумулятивний ефект ризику. Результати дослідження дають змогу виокремити групи підвищеного ризику та розробити практичні рекомендації щодо психологічного супроводу, який містить формування навичок емоційної саморегуляції, розвиток критичного мислення, когнітивно-поведінкові тренінги, індивідуальну та групову терапію, сімейні втручання й арттерапевтичні методики. Запропонований інтегрований підхід спрямований на зниження ризику адиктивної поведінки, зміцнення психоемоційних ресурсів та формування здорових стратегій адаптації, що забезпечує ефективну профілактику залежностей у різних вікових і соціальних групах.