ПСИХОЛОГІЯ ВИБОРУ: УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ ЯК СКЛАДНИК ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ

Анотація

Вибір є невід’ємною та найскладнішою частиною ухвалення рішень в управлінському процесі. У сучасних умовах ефективність управління залежить від якості інформації, мотивації та комунікації (вертикальної і горизонтальної), визначення мети організації та альтернатив вибору, обрання одного з варіантів та контролю за реалізацією вибору. Вибір характеризує кожний етап процесу ухвалення управлінських рішень: від ідентифікації проблеми, яка потребує вирішення та визначення пріоритетів на основі цілей організації до пошуку, аналізу та інтерпретації інформації, яка належить до проблеми та спектра її рішень, оцінювання та вибору. Окремий етап – це реалізація обраного варіанта (однієї з альтернатив вибору) та контроль за впровадженням рішення і його наслідків. Серед прикладних методів вибору в процесі ухвалення рішення в управлінській діяльності слід відзначити експертну оцінку, мозковий штурм, теорію ігор, метод декомпозиції, метод спроб та помилок, метод контрольних питань тощо. Психологія вибору обґрунтовує чинники ухвалення рішень в умовах невизначеності: неможливості кількісного вимірювання показників, аналізу складних управлінських завдань та викликів, обмежених ресурсів тощо. У всіх методах та моделях ухвалення рішень психологія вибору доповнює раціональну поведінку, яка є ознакою моделі «економічної людини». Психологія вибору ухвалення рішень як складник процесу управління акцентує увагу на ситуаціях невизначеності та «обмеженої раціональності». Психологічні чинники управлінської діяльності є визначальними на всіх етапах ухвалення рішення. Психологія вибору відіграє визначальну роль як у «зважуванні» вигід та витрат, так і для методів експертної оцінки, мозкового штурму та декомпозиції. Ухвалення рішень в умовах невизначеності потребує урахування «обмеженої раціональності» та браку основних ресурсів – часу та фінансів. Повною мірою це проявляється в адміністративній (поведінковій) моделі ухвалення рішень. Класична модель у сучасних умовах зазнає критики, але розвиток штучного інтелекту та комунікативних мереж дає змогу прогнозувати появу нових моделей управління.