ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ВПЛИВОМ РЕЛЯЦІЙНО-ОБРАЗНО-СЦЕНАРНОЇ ТЕРАПІЇ

Анотація

У статті презентовано результати емпіричного дослідження особливостей життєстійкості військовослужбовців у контексті психотерапевтичного супроводу та стаціонарного лікування. Особливу увагу приділено життєстійкості як динамічному психологічному ресурсу, що забезпечує збереження адаптаційного потенціалу, здатність до саморегуляції, підтримання позитивної часової перспективи, конструктивне переживання складних життєвих подій та ефективне функціонування в умовах підвищеного навантаження. Метою дослідження було виявлення особливостей динаміки показників життєстійкості у військовослужбовців залежно від умов психологічного супроводу та клінічного контексту. У дослідженні взяли участь військовослужбовці, розподілені на три групи: групу терапевтичного втручання, контрольну групу та групу військовослужбовців, які перебували на стаціонарному лікуванні. Встановлено, що на вихідному етапі дослідження групи були порівнянними за основними показниками життєстійкості, що створило належні методичні підстави для аналізу внутрішньогрупової динаміки. За результатами повторного виміру виявлено статистично значущу внутрішньогрупову динаміку інтегрального показника життєстійкості у групі терапевтичного втручання та у групі військовослужбовців, які перебували на стаціонарному лікуванні, тоді як у контрольній групі значущих змін не зафіксовано. Найбільш виражене зниження життєстійкості встановлено у групі стаціонарного лікування. У групі терапевтичного втручання виявлені зміни інтерпретовано як можливий прояв первинної терапевтичної дестабілізації, пов’язаної з актуалізацією переживань, посиленням рефлексивності та зниженням рівня захисно-компенсаторного самооцінювання на початкових етапах психотерапевтичного опрацювання