СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОМУНІКАТИВНОЇ КРЕАТИВНОСТІ

Автор(и)

  • Микита Сергійович Ткаченко Одеський національний економічний університет
  • Микита Ігорович Бабчук Одеський національний економічний університет https://orcid.org/0000-0001-8725-799X

DOI:

https://doi.org/10.32782/3041-2005/2024-2-11

Ключові слова:

комунікативна креативність, соціальний інтелект, рівні комунікативної креативності, психологічні характеристики, властивості особистості.

Анотація

У статті розглядаються соціально-психологічні засади комунікативної креативності. Аналіз наукової літератури показує, що креативність є одним із ключових аспектів людської діяльності, здатністю вигадувати нові ідеї, знаходити нестандартні розв’язання проблем і виражати себе через різні форми творчості. Цей процес значною мірою залежить від соціально-психологічних чинників, які визначають, як ми мислимо, відчуваємо та діємо в контексті суспільних норм та очікувань. Вивчення креативності важливо для розробки освітніх програм, які сприяють розвитку критичного мислення, самостійності і здатності до інновацій. Це допомагає формувати навички, необхідні для успішної кар’єри в майбутньому. Креативність також має велике значення в контексті міжкультурних досліджень. Різні культури можуть мати унікальні підходи до творчого мислення, і вивчення цих підходів може сприяти глобальному порозумінню та співпраці. У нашому дослідженні поняття креативності визначається як систематичне психічне утворення, що має багаторівневу і багатовимірну структуру, пов’язане не лише з інтелектуальним потенціалом, але й з розвитком мотиваційного, емоційного, естетичного, екзистенційного, комунікативного та компетентного рівнів. Креативність є однією з ключових загальнонаукових проблем, що досліджується на філософському, культурному, освітньому, особистісному, психологічному та соціально-психологічному рівнях. Для перевірки теоретичного конструкту соціально- психологічних засад комунікативної креативності, нами було застосовано діагностичний інструментарій, який спрямований на вивчення комунікативної креативності у поєднанні з іншими психологічними явищами, а саме: «16-факторний особистісний опитувальник» (Р. Кеттелл) та «Соціальний інтелект» (Дж. Гілфорд). Наступним кроком став диференціально-психологічний аналіз отриманих результатів, який включав два основні етапи: по-перше, групування досліджуваних за якісно-кількісним поєднанням показників комунікативної креативності, і по-друге, вивчення особистісних рис представників виділених груп. Далі, на основі створених профілів, були складені та описані психологічні характеристики осіб з високим і низьким рівнем комунікативної креативності.

Посилання

Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Xарків : Прапор, 2007. 640 с. URL: https://library.udpu.edu.ua/library_files/427530.pdf

Іванченко А. О. Психологія креативності особистості: теоретико-методологічний та прикладний аспекти : автореф. дис. … доктора психол. наук : 19.00.01 / Андреянна Олексіївна Іванченко (Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України). Харків, 2017. 40 с.

Лавренчук Т. Особливості розвитку креативності дітей підліткового віку. Креативність особистості як фактор інноваційного розвитку суспільства. Житомир, 2018. С. 97–101.

Павленко В.В. Креативність: сутнісна характеристика поняття. Креативна педагогіка: наук.-метод. журнал. Житомир, 2016. Вип. 11. С. 120–131.

Torrance E.P. Guiding Creative Talent. New York: Prentice-Hall. 2012. 278 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-08-27

Номер

Розділ

Статті